Матусічка - так називає мене моя доня! І це для мене такий великий дарунок! Не мамо, і навіть не матуся - матусічка... В цьому стільки ніжності і любові, стільки довіри і чистого дитячого почуття. Коли я чую це, я одразу посміхаюсь. Як приємно бути матусічкою!
А ще доня часто говорить мені, що любить. Каже: "Матусічко, я тебе люблю!" А я відповідаю: "Я тебе теж дуже люблю". Проходить небегато часу і знов: "Матусічко, я тебе так люблю!" І так не один раз за день. Кажу їй: "Ти мій Люблюн!"
Про це і буде блог - про щастя бути мамою, про щастя бачити, як росте дитина, про материнство, як воно є - з радощами, труднощами, з безсонними ночами, з цікавими відкриттями, з непередбачуваністю, з запитаннями і відповідями (а іноді лише з запитаннями...), з пошуком, роздумами.
Цей блог ми будемо вести в двох з подругою, з моїм близьким другом, доброю чуйною людиною.Познайомитись з нами ближче ви можете на сторінці "Про нас".
Ласкаво просимо )
Комментариев нет:
Отправить комментарий